“Сталін” із Закарпаття знявся у кіно у самого Юрія Іллєнка!

Дружелюбний, надзвичайно комунікабельний чоловік з Великої Копані, що на Виноградівщині, Мирон Іваняс має дивовижну зовнішню схожість зі Сталіном. Про цю особливість колишнього копанського вчителя фізики писали минулого року в «Новинах Виноградівщини». Інформація через газету і сайти швидко поширилася в інтернеті і Мирон став просто знаменитим — від газетярів, телевізійників відбою немає.

-Покликала мене на тому тижні сільрадівська секретарка. Каже, тобі там якась Лариса з Києва дзвонить, з кіно, — розповідає Мирон «Сталін». — Приходжу я, значить, до сільради, беру трубку, а звідти такий приємний жіночий голос по-руськи до мене звертається: «Не могли бы вы, Мирон Миронович, к нам на кастинг на киностудию приехать. За дорогу, гостинницу и питание не беспокойтесь — все оплатим».

-Така пропозиція мені одразу сподобалася, — продовжує розповідь Мирон.- Приїжджаю ото до Києва, лише виходжу на перон, а мені вже дзвінок – так і так, їжджайте, мовляв, до цирку. Знаєте де це? Та як не знати? Я ж у Києві свого часу в міськенерго робив. Їду до цирку. А вже там чоловік з вузенькою борідкою здалека махає мені рукою: «Сюда, товарищ Сталин!». Чоловік той, Сашою звати, провів мене, як свого, через прохідну до кіностудії. По дорозі попросив з його сином на пам’ять сфотографуватися. Знімочок клацнули, хіба жалко. Дівчата в гримерній одразу взялися мені щоки пудрити, вуса пригладжувати. Сиджу перед дзеркалом, коли чую за спиною двері відчиняються і якийсь мужчина звертається до мене :

«Здравствуйте, товариш Сталин!» – Здравствуйте, товариш режисер,- відповідаю і попадаю в точку. І знаєш хто то був? Сам Юрій Іллєнко! Отакий мужик. Вже з другої фрази перейшов на нашу, українську. Став розповідати, що кастинг на роль Сталіна проходили ще троє претендентів, але він усіх їх відшив, бо мене одразу вподобав. Тут ми з Герасимовичом на ти перейшли. А коли я про свою Копаню розповів та за січових стрільців, що поховані неподалік мого городу, то Герасимович тут же загорівся новою ідеєю – сказав, що приїде в наше село короткометражну стрічку знімати. Кажу ж бо, мужик класний! Майже товаришами за добу стали. Ну ми ще на кіностудії попрацювали – у ролі Сталіна я знявся у трьох епізодах. Фільм там бюджетний за 28 мільйонів готують, ще цілий рік знімати будуть. «Толока» називається. За одну ніч мені 1200 гривень заплатили. Нормально? Я б ще поїхав. Артисти, скажу тобі, люди веселі, а коли мого копанського самогону спробували, то ми вже там усі подружилися.”

Джерело:Голос Карпат