ДОПОМОЖІМО МАРІЧЦІ В БОРОТЬБІ ЗА ЖИТТЯ

  • Закарпаття
  • 15:33 | 5.09.2012

Добрі люди! Вам щиро дякують батьки маленької Марічки Карпач за кожне надсилання коштів на їх рахунок. Грошові перекази на лікування їхньої донечки були різні, в тому числі й без адресатів. А принагідно хочеться подякувати водієві маршрутки Пребушу, який передав через знайомих, а ті, в свою чергу, через своїх знайомих, значну суму коштів. Доземний уклін Вам, Ваша поміч неоцінима.

Поки до друку готувався номер газети, у маленької пацієнтки столичної онкоклініки закінчувалася третя хіміотерапія, і Марічка дуже просила, щоб приїхали до неї і мама, і малий братик, бо вона за ними так скучила. Мама відразу погодилася, а хлопчик весь час допитувався: «А вона піде зі мною гуляти?». Ледь стримуючи сльози, мама вже вкотре пояснювала, що сестричка ще не може встати з ліжка, бо в неї хіміотерапія. А подумки вона була вже біля своєї доні, цілувала бліденьке личко і наперед знала її питання про ранець, зошити, ручки – Марічці ж бо так хочеться в школу!

Бабуся складала у дорожню сумку солодощі, соленики та жовтобокі груші, які так полюбляє дівчинка. Тихо молилася і просила в Бога лише одного – виздоровлення для своєї внучки. Марічка перенесла вже три надскладні операції, десятки сеансів переливання крові. До слова, одне з переливань (тромбоконцентрат) коштує 2800 гривень. Це чудодійні потоки, котрі вливаються в маленьке тільце тільки через підключичну вену, яка чомусь дуже болить і часто проходять запальні процеси.

В потязі хлопчик усім розказував, що їде до сестрички в лікарню. Усміхнені люди враз смутнішали і зовсім інакшими поглядами дивилися на нього і його маму. Потім давали то цукерку, то яблучко малому, а він усе акуратно відкладав у сумочку – для сестрички.

Монотонний стукіт коліс заколисав невгамовне хлоп’я. А мама так і сиділа біля вікна, не зімкнувши очей. Не могла дочекатися ранку, щоб нарешті побачити донечку, почути такий довгожданий висновок лікарів, бодай одне слово про покращення стану дитини.

А вранці радощам не було меж: Марічка не знала кому більше радіти – чи мамі, чи братикові? Не відпускала їх від себе і лише одне говорила: «Мамочко, я так тебе люблю!», «Ромчику, я так тебе люблю!». А малий поздоровався з татком уже зовсім по-дорослому.

Перекинувшись із чоловіком декількома фразами, поспішили обоє до лікаря по слова, які б хоч трохи розрадили, заспокоїли зболені душі. Лікар, бачачи благальні мамині очі, й справді сказав, що дівчинка досить добре тримається. Хоч загальні аналізи і «падають», але вона молодець. Закінчується третя «хімія», потім перерва два тижні, а потім ще одна – четверта. Але найбільше випробування їх усіх чекає попереду – бокс.

Бокс – це стерильна кімната площею 2х3 м, де є вікно, одне дитяче ліжечко, стілець і штатив для крапельниць. Дівчинка знаходитиметься там цілий місяць і прийматиме життєдайні ліки. Біля неї мусить бути мама, слідкувати за тим, щоб усе було стерильне, щоб усі крапельниці викрапували, всі пігулки приймалися вчасно, по черзі. А тато муситиме дбати про їжу.

Лікар дав батькам надію. Знає про це й Марічка. Вона розуміє все і бореться за своє життя. Дитина вже сказала бабусі по телефону, що коли вона вип’є всі пігулки, які призначив лікар, і пролікується в боксі, то приїде додому. Вона хоче жити, хоче гратися вдома зі своїми іграшками, на своєму подвір’ї, на гойдалці, біля люблячих мами і татка, бабусі і дідуся, зі своїм братиком. Лікарі запалили іскру життя, давши надію батькам, трохи заспокоїли їх. Але… Лікування надзвичайно дороге і зупинятися на цьому шляху не можна. Дитину треба лікувати. Бо для неї лікування – це життя.

І знову батьки хворої Марічки звертаються до Бога і до вас, людей з милосердним серцем, підтримка яких була неоцінимою, з допомогою яких подолано ще одну сходинку в боротьбі за життя маленької людини. Будь ласка, допоможіть здолати ще один щабель батькам, які не склали рук у боротьбі за життя дитини, котрі борються і відвойовують своє дитя в страшної хвороби.

Лише з Божою і вашою поміччю можна буде здолати цей важкий рубіж – бокс, бо всі ліки потрібно купувати самим. Ціна цього лікування – 18 000 гривень. Благодійну допомогу можете надсилати за нижчевказаними реквізитами:

Номер рахунку у Приватбанку

2924 48 25 50 9100

МФО 305299 ОКПО 14360570

Картка батька Василя Карпача: 5577212918625081

Номери його телефонів для зв’язку:

097 65 07 817, 099 63 59 660.

Ярина РОСПОПА,

с. Сасово