Жителя Холмовця через “кляузу” в СБУ виселили з України

Виноградів
09:00 | 29.12.2014

У нашу редакцію, за допомогою у висвітленні життєвої ситуації, звернулась мешканка села Холмовець Катра Марія Олександрівна, а якщо казати точніше, біди, в яку потрапив її чоловік.
Спочатку я подумав, що таке може бути хіба що в Криму, де зараз активно “працює” російське ФСБ проти українських патріотів та кримських татар, але вислухавши пані Марію зрозумів, що у нашій країні нічого неможливого не буває, і наша СБУ теж “працює”, лише незрозуміло як …

2-го листопада 2013-го року, Марія Олександрівна Катра, з чоловіком Катра Іваном Івановичем переїхали в Україну, після тридцяти років проживання в Росії, на постійне місце проживання у село Холмовець, так як вишли на пенсію. Обоє уродженці виноградівщини, кожного року приїжджали в рідне село, де поступово будували свій будинок, постійно допомагали коштами церковній громаді, тобто поводились як усі нормальні люди. Після переїзду, Івана Івановича в січні 2014-го обрали касиром при церкві, де він мав нормальний авторитет і повагу. Всі негаразди почалися саме після цього, адже пан Іван почав наводити порядок у використанні церковних коштів, що одразу не сподобалося священику Кміть Василю Михайловичу, - розповіла Марія Олександрівна.
Для того, щоб з’ясувати всі обставини цієї неординарної справи, мною було проведено журналістське розслідування у селі Холмовець, та Чорнотисові, де ми поспілкувалися з сільським головою та мешканцями села, які особисто знають Катру Івана Івановича.
Сільський голова села Чорнотисів Бровді Михайло Степанович: – “Можу сказати про Івана Івановича лише хороше. Я ніколи чув, і він не міг робити такого, щоб закликати до сеператизму чи вивішувати на державні установи російський прапор. Такого не було , і це може підтвердити навіть все село.”
Корчинський Василь Іванович, вчитель, односільчанин:- “Дізнався про ситуацію пов’язану з депортацією з території України Катра Івана Івановича і дуже обурився.Справа в тому, що вся ця історія почалася, коли Катра Іван Іванович став касиром в церкві, і наш священик Василь Михайлович уже не мав такого доступу до каси, через це у нього виникло багато проблем, які не дозволяли йому користуватися абияк церковними грошима ,і це викликало у нього обурення .Крім цього, намагання Івана Катри перевести церкву із підпорядкування московського патріархату у київський, викликало незадоволеня з боку священика та його прихильників . Це і стало причиною того, що була написана скарга ,а точніше наклеп, на нібито сепаратиські дії Катри . Але справа в тому, що Іван ніколи таким не займався ,не закликав ніколи до обєднання України із Росією , не агітував населення за те, щоб не відпускали своїх дітей до лав Збройних сил України , ніколи не ображав керівників нашої держави . Навпаки,після того як вийшов на пенсію , переїхав на територію України, де поховав єдиного сина і почав будувати дім. Неодноразово надавав допомогу і місцевим жителям і церковній громаді .
Вважаю що ця скарга,а точніше наклеп , є помстою проти Івана Катри і намагання звільнення його від церковної діяльності . Я вважаю, що правові органи влади повинні розглянути це як наклеп, і розібратися у суті справи.”
Ісак Юрій Юрієвич, односільчанин: ” Підтверджую факт про “кляузи”, які написали деякі жителі села на Катру Івана Івановича . Я ознайомився із постановою, яку сфабрикували на основі тієї “кляузи” І вважаю, що то все неправомірно . Потрібно розібратися в тому і дати належну оцінку тим людям які причетні до тої справи ,і хто цю постанову писав . Факти які говорилися у тій постанові ніхто не підтверджує, крім майже лише тих людей, які її написали .
Іван людина нормальної поведіінки, знаю його давно , щорічно приїжджав у відпустку, спілкувалися з ним, ніколи він не займався антиукраїнською пропагандою і в бік нашого керівництва ніколи не говорив нічого поганого.”
Єлизавета Юріївна ,жителька села Холмовець.: -“Хочу сказати про Катру Івана, якого виселели нечесно , безпідставно. Він ніяким сепаратизмом не займався , порядна людина. Ніколи не залишив людину, яка ішла у Чорнотисово щоб не взяв у машину ,заробив чесно пенсію , а тепер не може нею користуватися через нашого священника.Просимо прийняти якісь міри до тих людей, хто таке написав .”
Іван Васильович, житель села Холмовець:- ” Сусід Катра, на якого зробили наклеп не знаю хто , є дуже хорошим чоловіком , з кожним нормально спілкується . Скажу на рахунок нашого священника , бо то все затіялося із -за каси, він дуже хотів доступ до каси . Зразу, як він прийшов до нас служити почав робити перевороти, агітувати людей за Кирила (Гундяєва) , почав говорити, що хрест міняти на церкві треба, саме він почав агітацію в сторону Росії . Я вважаю, що тих, хто зробив наклеп, потрібно наказати.”
Молнар Віталій Миколайович житель села Холмовець:- “Дуже давно знаю Катру Івана Івановича ,спілкувався з ним часто , про сепаратизм від нього не чув , він дуже добра та хороша людина , допомагав усім і церкві у тому числі.
Все, що написано у тому наклепі є не правда. “
Є в селі люди, які особисто не знаючи Івана Катру, говорять за нього те, що десь від когось почули, і в основному все пов’язано з церковною касою і особистими взаємостосунками з місцевим священиком.
” Та то вони з священиком щось не поділили, але я точно не знаю що…”- приблизно такі відповіді лунали від кількох перехожих, з якими вдалося поспілкуватися.
На жаль, з самим священиком не вдалося поспілкуватися ні особисто, ні по телефону, позаяк вдома його не було, а телефон виявився поза зоною досяжності. Але вдалося зателефонувати протоієрею Михаїлу Тегзі, благочинному Затисянського благочинного округу, який повідомив деякі факти про святого отця Василя Кмітя.
З попереднього місця служби, з Міжгірського району, Василя Кмітя “попросили” піти через деякі фінансові маніпуляції. 16-го жовтня, 2014 року цитую Указ УПЦ Хустської Єпархії : ” В зв’язку зі склавшимися обставинами, що призводять до розколу парафії, та АМОРАЛЬНУ поведінку, що осоромлює сан священника, цим оприділенням Ви звільняєтесь від обов’язків Настоятеля Свято-Покровського храму с.Холмовець, Затисянського благочинія, та почисляєтесь за штат кліриків Хустської єпархії, до особливого розкаяння.”
Можна додати, що в підтримку Івана Катри в селі зібрали підписи у кількості 84 чоловік, які не були прийняті до уваги жодним з правоохороних органів.
Своє бачення цієї події виклав у коментарі і адвокат Валерій Нечаєв, який веде цю справу:

“27 листопада 2014 року співробітниками УСБУ в Закарпатській області Чоповцій С.С. та Сакалош А.В. прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Російської Федерації, яким вирішено примусово повернути гр. Катра Івана Івановича за межі України у термін до 15 грудня 2014 року.
Про вказане рішення клієнт дізнався тільки 09 грудня 2014 року, яке надане йому у відповідь на письмове звернення та адвокатський запит захисника. Перед цим, Катра І.І. був запрошений до УСБУ в м. Виноградів, де від нього відібрали посвідку на постійне проживання в Україні, однак жодних причин виклику чи такого відібрання посвідки не повідомили.
Рішення мотивоване тим, що він, нібито, публічно пропагує необхідність підтримки входження України до складу РФ, вихваляє устрій та керівництво РФ, різко критикує вищих посадових осіб нашої держави та допускає образливі висловлювання щодо громадян України за національною ознакою, переконує населення ухилятись від призову до лав ЗСУ, закликає вивішувати на державних установах прапори РФ. Також в рішенні зазначено, що він, нібито, вчиняє дії, пов’язані з розпалюванням релігійної ворожнечі, викликає напругу серед місцевого населення та призводить до загострення соціальної обстановки.
Однак такі обставини є нічим іншим, як наклеп, не відповідають дійсності.
Відповідно до паспорту громадянина РФ – Катра І.І. народився в Україні, вільно спілкується українською мовою (тим більше, нашою – закарпатською). Після смерті свого сина повернувся в Україну, отримав посвідку на постійне проживання, живе в будинку свого покійного сина і бажає дожити тут свій вік. Отримує пенсію з РФ, однак всі кошти вкладає в українські товари та українську економіку. Ніколи не вчиняв вищезазначені та інкриміновані дії, навпаки пропонує в селі створити релігійну громаду Київського патріархату.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням органу Служби безпеки України.
Разом із тим, клієнт постійно проживає на території України з 2013 року, впродовж року має постійне місце проживання за адресою с. Холмовець, вул. Зелена, 58, а також допомагає односельчанам в їх громадянській проукраїнській роботі, сам підтримує українську патріотичну позицію, він кровний українець, тут народився.
Відтак, з огляду на зазначені обставини, відсутність даних про будь-які його дії, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров’я і захисту прав та інтересів громадян України, вважаємо, що рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Право органів СБУ щодо самостійного прийняття рішення про примусове повернення з України є досить вагомим та небезпечним інструментом в демократичному суспільстві.
Маючи такі повноваження, органи СБУ на підставі будь-якої заяви на будь-якого іноземця, можуть впливати на права та свободи пересування іноземців в Україні.
Такий прецедент став також наднебезпечним після прийняття в США антитерористичних законів по «подіям 11 вересня», внаслідок яких права та свободи окремих громадян було значно звужено в розумінні цих законів.
Переслідуючи добру мету в дусі патріотичних подій в Україні, органи СБУ мали б вживати всіх можливих та допустимих заходів щодо виявлення сепаратистів, їх затримання та повернення з України, що в подальшому убезпечило наших громадян від зовнішньої загрози.
Однак, враховуючи те, що в Україні діє презумпція невинуватості, органи державної влади повинні отримати беззаперечні докази порушення іноземцями законодавства України, виявлення дій, які б суперечили інтересам національної безпеки України.
В даному випадку, щодо гр. Катра І.І. органи СБУ обмежились тільки неправдивими наклепами окремих громадян, які знаходяться в неприязних стосунках із односельчанином. Відсутність об’єктивного та повного (тим більше законного) дослідження подій, відсутність будь-яких доказів вчинення іноземцем будь-яких протиправних дій призвело до прийняття явно незаконного рішення, яке надзвичайно складно оскаржити в суді.
Так, Катра Іван подав позов до Закарпатського окружного адміністративного суду, який повернув позов заявнику, з огляду на те, що така справа підсудна Ужгородському міськрайонному суду. Однак останній також повернув справу потерпілому, оскільки така справа підсудна окружному суду. Виноградівський районний суд також не прийняв позовну заяву до розгляду.
Така подія в юридичній практиці є виняткова, коли особа звертаючись до суду, не отримує належний захист. Називається це «судовим футболом», коли жодна судова інстанція (не бажаючи судитися із «серйозною конторою») не бажає прийняти позов до свого провадження.
Має місце грубе порушення права на доступ до правосуддя, яке гарантовано не тільки Конституцією України, але і статтею 6 Конвенції.
Наразі, Катра Іван оскаржив усі ухвали про повернення позову заявнику і заново подав позови до всіх судів, з надією, що його права будуть захищені судовою інстанцією.
Разом з тим, Катра Іван звернуся до численних правоохоронних органів, в тому числі до прокуратури, Президента України (який є гарантом Конституції), СБУ та до Вищого адміністративного суду України з відповідними роз’ясненнями.
Адже виходить, що в такий нелегкий час, ми зможемо вигнати з нашої вітчизни будь-якого іноземця, який хоча і не порушує наші закони, однак нам не подобається в силу суб’єктивних ознак.
Україна дійсно рухається на зустріч «демократичним принципам врядування». “

Для порівняння згадався випадок у Великих Ком’ятах, під час “жіночих бунтів проти мобілізації”, з одним із священників московського патріархату(!), який прямо на камеру розказував про нібито викраденого міліціонерами чоловіка, на очах у дружини та дітей (слава Богу, що не розіп’ятого), і вивезеного у невідомому напрямку. (Відео нижче). Як ви думаєте, священника видворили? Ні, з ним просто поговорили, щоб більше такого не робив. І це з прямими доказами його брехні, та закликами до відмови йти служити в акраїнську армію.

А тут, без жодних ПРЯМИХ доказів, на підставі доносу( наклепу) кількох людей, які, як виявилося на сьогодні, навіть не знали, що вони ставили підписи, чоловіка , якого підтримує більшість односільчан( вже зібрано більше 200 підписів), не давши змоги захистити себе в суді, просто видворили з України…

Після всього викладеного у цій статті, у мене, як у громадянина, виникло відчуття, що ми живемо не в правовій державі, де правоохоронні органи мали б розглядати будь-які справи вникаючи у суть проблеми, а десь у сталінські часи, коли за доносами і “кляузами” відправляли людей у Сибір, або “судили” без суду і слідства.

Можливо, потрібно було більш детальніше розібратися, опитати більше людей, а не “рубати з плеча”?