З ТАКИМИ ЛЮДЬМИ УКРАЇНА НЕПЕРЕМОЖНА

• Виноградів
• 14:10 | 3.09.2014

Першого вересня більшість діточок Виноградівського району пішли в перший раз у перший клас. А повернувшись додому, жваво розповідали, як пройшов перший урок. Цього року тема його була «Україна – єдина країна». Вчителі говорили учням, як слід навчитися любити Батьківщину, розширили їх знання про цілісність українців і України взагалі, намагалися виховати в них патріотизм національної гордості та любові до Вітчизни, іншими словами, формували розуміння єдності і цілісності держави, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави. Таку тему першого уроку обумовила соціально-політична ситуація та події останніх місяців, окупація Криму, збройні акції російських терористів у східних регіонах України.

Ми часто говоримо, що любимо свою країну, що є патріотами, з гордістю співаємо наш гімн і шануємо свій прапор. Проте патріотизм – це набагато важливіше, ніж звичайне пошанування символів, це насамперед відповідальність перед Господом Богом за ту землю, на якій живемо. Доля нам випала нелегка, адже наші землі завжди були ласим шматочком для численних агресорів. Так є і зараз. Чому саме нам випала така важка доля? Чому Господь посилає нам такі важкі випробування? Скажімо собі щиро: не агресор і не чужинець у цьому винен. Він лише користується можливістю, яку ми самі йому даємо. Хижак у лісі серед жертв вибирає найслабшого, хворого, який неспроможний захистити себе. Українські землі топтали численні орди тому, що ми з вами це дозволяли. Окупант приходив сюди, коли українці боролись між собою. Ще й самі запрошували сюди, аби ті помогли їм побороти своїх земляків. Ті приходили і робили рабами одних та інших.
Для того, щоб отримати шанс на одужання, народові потрібно подорослішати й нарешті взяти відповідальність за свою долю та своє майбутнє. Аби нам перестало бути соромно перед іншими народами й, зрештою, перед самими собою за те, як ми господарюємо на своїй землі. У цьому і є суть патріотизму. І говорити про це маємо на повний голос. Особливо зараз, коли щодня з екранів телевізора чуємо невтішні вісті про українських патріотів, які боронять Донбас. Є між ними і наші земляки з Виноградівщини. Сьогодні вони, як і держава в цілому, проходять найважче випробування, яке поставило під загрозу її суверенітет і територіальну цілісність. На жаль, дехто із закарпатців, перебуваючи за межами України, присвоює собі право від імені національних спільнот Закарпаття проголошувати сепаратистські гасла та заклики до дестабілізації ситуації в Україні. Звідки поміж нас взялися такі люди? Адже в нашій області історично склалася своєрідна спільність різних національностей і конфесій, де завжди панували національна та релігійна толерантність. Для багатонаціональної громади нашого краю неприйнятні спроби сепаратизму, протистояння і будь-яке воєнне втручання. Ми різні за своїми переконаннями і світоглядами, але спільні заради збереження миру, атмосфери єдності та дружніх відносин. Спитайте свого брата, свата, сусіда, знайомого – всі засуджують тих, хто непрохано і незаконно зі зброєю в руках порушує мир і спокій в нашій державі, не сприймають будь-які спроби насилля у суспільстві та активізацію радикальних сил. Кожна сім’я, кожна родина багатонаціональної громади Виноградівщини закликає не допускати провокацій та протиправних дій заради миру, нашого спільного майбутнього у незалежній і неподільній Україні. Ми гордимося тими, хто в ці нелегкі часи боронить кордони суверенітету держави. Ми знаємо про подвиги і героїзм захисників Вітчизни, які навіть ціною власного життя боронять державну цілісність. Дітям у школі розповідають про полковника Юрія Мамчура. Без зброї, тільки з бойовим стягом та Державним прапором, співаючи національний гімн, разом з своєю 204-ю бригадою тактичної авіації, він пішов на російських військових, які захопили в березні авіабазу в кримському Бельбеку. Першим йшов саме Мамчур. Пізніше його викрали і тримали три доби в полоні, чинивши тиск з вимогою перейти на бік Російської Федерації. А він залишився вірним присязі і власному народу та перейшов служити на материкову Україну. Або згадаймо двох поранених офіцерів 51-ї бригади ЗБС, майорів Шепелюка і Кандесюка, які підірвали себе разом з 12 російськими десантниками, не бажаючи здатися в полон, попавши в засаду. За особисту мужність і героїзм, проявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу у Збройних Силах України орденом Б. Хмельницького нагороджений старший лейтенант Віталій Бахур із Золочівського району на Львівщині. Гордимося ми, виноградівці, і мужністю уродженця Сасова Владислава Бідзілі, який служить на прикордонній заставі «Дяково», а останні два місяці виконує свій військовий обов’язок у зоні АТО, Станіславом Кішом з Оноку, що загинув на війні. Мужність і героїзм наших побратимів під час виконання бойового завдання є прикладом усім нам самовідданого служіння Батьківщині, українському народу і вірності обов’язку. З такими людьми Україна непереможна.

Іван Петриненко