У виставковому залі ,,Імпасто’’19 грудня відкрилася виставка живопису місцевої художниці Гелени Матій

  • Виноградів
  • 22:14 | 20.12.2013

 

У виставковому залі ,,Імпасто’’19 грудня відкрилася виставка живопису місцевої художниці Гелени Матій. Експозицію наповнили 42 роботи в жанрі міського пейзажу, натюрморту. Експресивна і насичена палітра художниці викликає багато роздумів і задоволення від перегляду.

 

ФАКТОР ІРРЕАЛЬНОСТІ

Гелена вірить у надзвичайне і незвичайне, але не усвідомлює. Це жіноча інтуїція започаткувала таку абстрактність. Десь монолітну, з густиною поверх форм, перенасичену. Десь клаптиково-пістряву, як крильця метелика, що згорають у безвісті. У цих крайнощах фактор ірреальності та разом з тим сповзання у мрійливість до загустіння. Все це творення… після спустошення. Темне, чорне тло із якого виринають блискітки яскравих фарб. Химерно. Чому стільки багато чорного? Це зрілість чи невміння знайти прозорість? Грубий контраст може свідчити про стислість, або про необґрунтованість сюжету. Гра ментальності з маренням. Вирвані клаптики світла злякані і крикливі. Та це одна частина двофазного погляду мистця. Інша – пластилінове ліплення. Живопис аплікаційного характеру. Квіти чи то восково-селіконові, чи то солено-тістові. І тільки задній план нагадує про те, що це живопис. Букети не встигли пройти цикл помирання, чи то померли і їх забальзамували… Повірте, це магія! Світла і тіні, мертвого і живого. От тільки домінантність того чи іншого, пропорційність не завжди автором витримана. Тому напевно відчувається плюскіт фарб,що натикаються на гострі кути контрасту. Поки що вони не незнемагають. Та взагалі це може тривати довго. Гострота викарбувана з палітри одноетапно, намагаючись бути безпомилковою, як заклик до популярності.

Ніколи не варто судити про те, що світло не таке, чи темінь не така. Все починається дуже глибоко в справжньому болоті, там де народжуються чисті кольори. І тільки в супроводі енергетичного вибуху вони вириваються назовні, у реальність… Ірреальність має здатність відволікати, затягувати в сторону. Та є один елемент, рятуючий ситуацію – місточок, запозичений сюжетно від Моне дає надію виправляти стан, дає можливість переходу, а значить пошуку.

Не чіпайте руками! Обережно! А то раптом це випадковість?

 Валентина Костьо – керуюча виставковим залом. 19 грудня 2013р.

Фото:Олег Ільчин