У ПРОЩЕННІ СЛАБКІСТЬ ЧИ СИЛА?

• Виноградів
• 15:57 | 6.03.2015

     Події, свідками яких ми є спонукають до  роздумів. Відносне затишшя на Сході немовби компенсується бурлінням в економіці країни. Складається враження що влада уперто не хоче мати зі своїм народом чесних і прозорих взаємостосунків. Всі розуміють що вона змінилася, але  її відношення до правди і справедливості практично залишилось таким як було раніше. Появились європейськість на словах  та патріотичний вигляд,  але колишнє нахабне ставлення до свого народу нікуди не поділось.  Як обманювали  довірливих українців, так і обманюють. Для багатьох раптово стало зрозумілим, що влада у своєму розвитку катастрофічно стала відставати від тих, кого повинна обслуговувати. Неминучою  назріває відверта розмова. Не хотілося б щоб  пророчі слова гетьмана Івана Мазепи: « Через знегоду всі пропали  самі себе завоювали» були знову актуальними. Невже не зрозуміло, що обман, або брехня в зрілому суспільстві завжди приносять шкоду. А українці намагаються бути зрілою спільнотою.

     На сьогодні ми маємо чим пишатися. Події річної давності на київському Майдані, героїзм на Сході та волонтерський рух по всій Україні засвідчують, що ми прагнемо правди і волі, що благородні пориви нам не є чужими. З іншого боку ми вимушені ніяковіти за полохливих чи продажних генералів та злодійкуватих чиновників. Перебувати у соромі за духовну убогість наших суддів. Вони, маючи недоторканність, нищили основи суспільного існування. Ними є спаплюженою вся суддівська система, яка в демократичних країнах є головним важелем становлення цивілізованих взаємостосунків. Духовний жебрак є у гіршому становищі, аніж звичайний, позаяк  активно допомагає злу. Мотивація своєї діяльності у нього здебільшого поверхова, тобто він  отримав можливості собі і другим на шкоду.

       Разом з тим, що би кожний з нас про себе не думав та як би не характеризували його інші ми всі спільно несемо відповідальність за наше майбутнє. Так розпорядилася доля. Миє об’єднані простором і часом. Від того, як ми будемо вирішувати свої проблеми сьогодні залежить, які ще випробування чекають на нас  і на наших дітей. То є правдою що, за покликом свого тіла, можна зректися своєї Батьківщини і втекти звідси, але позбутися провини за це порядній людині практично не можливо. Проблеми які  тут нам доведеться вирішувати не є новими. Шляхи також по їх вирішенню є давно відомими.  Єдине щоб не забракло сили і мудрості йти цим шляхом. Будь-яка проблема вирішується скрупульозним аналізом причин її появи. Так як європейська демократія є продуктом християнства, то вирішення її проблем варто шукати в християнській науці.

         Навіть велика кількість християн вважає, що більше як 2000років тому Спасителя до страти засудив Пілат, хоча це насправді була воля єврейського народу. Більше того, не так народу як  фарисеїв, тобто тодішньої єврейської еліти. Це вони збурили натовп, обманюючи і брешучи йому. Виявляється  чим більший гріх учиняють люди, тим більше страждань припадає на них і їхніх спадкоємців. Про це свідчить історія єврейського народу. Хіба наші реалії не вписуються в класику цих взаємостосунків і подій? Українські фарисеї і неправдомовці. Хто вони? Хто заохочував українців на виборах голосувати собі на шкоду? Людина не є досконалою і вона може помилятися. Разом з тим, хто визначає величину шкоди  від цих помилок і плату за них? Зрозуміло що не людина. Але людина зобов’язана намагатися збагнути це хоча би на інтуїтивному рівні. Якщо особистість свідомо усувається від громадського та політичного життя спільноти,  хіба вона не є винуватою в тому що влада все ще продовжує зневажати народні прагнення? Плодити  лукавство – гріх і якщо його є надлишок то змінюється ситуація, яка супроводжується стражданнями. Подібні міркування пояснюють наше  сьогодення.  

        Що стосується шляхів вирішення сьогоднішніх проблем то всі вони повинні бути направленими на просвітництво для гуртування, щоб протистояти перш за все зовнішньому ворогу, а потім уже і внутрішньому який сидить в кожному із нас. Християнський світ знаходиться в періоді великоднього посту, який розпочався неділею прощення. Унікальність прощення полягає в тому, що воно вказує на рівень пізнання  християнської науки. Комусь складно прощати на рівні сім’ї та родини, а хтось свідомо може брати на себе чужі гріхи. Кожний сам вирішує як відноситися до того, ким керує зло та який рівень злочину, в тому чи іншому випадку, він ще спроможний простити. Мудрі стверджують, що в прощенні сила,  але їх опоненти зворотної думки. Тому, задача кожного українця протистояти брехні і відстоювати справедливість. Прийнятними тут є тільки три шляхи. Брати зброю і ставати на вістря протистояння, допомагати матеріально і морально тим хто там стоїть та молитися за одних і за других. Молитва потрібна для того, щоб захищати і творити, а не карати і руйнувати. Зло досконале, воно не має національності чи статі і воно може перевтілюватися. Пам’ятаймо про це.

                          Координатор ВО ГО «МАЙДАН»                Михайло Лісіцкі