Олег Ільчин висловлює свою любов до Виноградова у своїх фотографіях

  • Виноградів
  • 07:36 | 14.08.2013

 

Його фотографії старого Севлюша зачаровують одразу, він має свій, нестандартний погляд на те, як виглядає наше місто у різні пори року. Так сталося і зі мною, коли я побачив декілька фотографій Олега Ільчина і тому вирішив зустрітися з ним і взяти невеличке інтерв’ю. Отже, знайомтеся: Олег Ільчин, у 1982 році змінив своє місце проживання із старовинного Львова на мальовничий Виноградів, який він одразу полюбив і який став для нього рідним містом. 
– З чого почалось захоплення фотографією?… 
– Моїм першим фотоапаратом був простенький «Смена-7». Фотографією займаюся зі шкільних років, але це було все аматорським хобі. На своєму життєвому шляху я зустрів завзятого і дуже хорошого фотографа Барченко Валерій Володимировича, який багато чому мене навчив. У свій час я займався і виготовленням кольорових слайдів. Маю їх велику кількість і нещодавно їх перевів у цифровий формат. За всю історію розвитку фотографії, вона то занепадала, то сповільнювала до себе інтерес. І лише з появою цифрової фотографії набула надзвичайної популярності. Також популярності цирової фотографії сприяє і інтернет з його соціальними мережами. І я маю свої сторінки і на « Facebook» і «Вконтакті» і на «Однокласниках» де є популярна наша група «Рідне місто – Виноградів». 
– Коли було важче займатися фотографією, раніше чи тепер?… 
– Раніше було важче, бо техніка була зовсім не така як зараз, і процес виготовлення фотографій був довготривалий. Тоді треба було бути фанатом фотографії щоб на виготовлення наприклад фотографій з однієї плівки затратити декілька годин кропіткої роботи у затемненому приміщенні при «чарівній» червоній лампі освітлення та з різними хімічними реагентами. Так проходило таєнство виникнення зображення на фотопапері. В наш час усе набагато простіше. 
– Мені відомо, що Ви є членом Спілки фотохудожників Закарпаття, чим живе на даний момент спілка і що вона для Вас значить?… 
– Так, познайомившись з Іваном Буркало, Андріаною Нагорняк, Любою Штефан, які вже були в спілці фотохудожників Закарпаття я почав приймати участь в фотопленерах та фотовиставках під егідою спілки. З часом і мене прийняли до «Спілки фотохудожників Закарпаття», яка з цього року входить до «Міжнародної федерації фотомистецтва» FIAP. Спілка дає можливість спілкування з різними цікавими людьми, які як і я люблять і «живуть» у прямому сенсі слова фотографією, вчитися у них, переймати досвід. Ми їздимо на фотопленери у різні міста України і за кордон, обмінюємось досвідом і фотографуємо ті місця які відвідуємо. 
– Чи хотіли б Ви організувати свою персональну фотовиставку?… 
– Кожен фотограф або митець мріє про фотовиставку, хоче щоб його роботу побачило як найбільше людей і отримати оцінку своїх робіт – і я мрію про це. Та на жаль у нас майже ніде виставлятися, або просять великі гроші за оренду приміщення, і це є найбільшою проблемою. Не говорячи що виготовлення фотографій, закупівля фоторамок, виготовлення стендів і інші витрати ідуть з власних коштів. Хотілося б і випустити фотоальбом про наше місто, який би був візитною карточкою Виноградова. Повірте фотографій для цього в мене є достатньо. Потрібні спонсори.
– Отже, бажаю Вам натхнення у роботі та якнайшвидше організувати власну виставку ваших робіт!
– Дякую.

Cевлюш Інфо