Наскільки у нас “безкоштовна медицина”? (Відео)

  • Виноградів
  • 20:45 | 2.12.2014

Багатьох із нас, напевно, цікавить, а хто знаходився на лікуванні той і сам переконався, що держава дуже слабо, а в деяких випадках зовсім ніяк не забезпечує хворих медикаментами. Ні для кого не є секретом, що майже всі ліки хворі змушені купувати за свої “кровні”.

Чому це так, і з чим це пов’язано, я вирішив дізнатися у головного лікаря Виноградівської ЦРЛ Онисько Надії Степанівни.

-Звичайно,що на сто відсотків лікарня не забезпечена . У бюджеті таку суму коштів, яку потрібно для повного забезпечення ліками хворих ми не маємо, але на невідкладну допомогу при поступленні хворого в лікарню ми маємо можливість надати медикаменти всім. Першу добу перебування в лікарні ми повністю надаємо всі ліки, а в подальшому, лікарі дивляться, що ми маємо в наявності -те й виписують з лікарні, а що ми не маємо , те змушені купувати пацієнти за власний кошт, що, відповідно, зазначається у листку призначення .

Вся проблема в тому, що на одного хворого в день виділяється 30-ть гривень,тому ми маємо велику надію на те, що влада в наступному році приділить медицині ще більше уваги, хоча хочеться зазначити, що й зараз досить потужно підтримує, але хотілося би кращого.”

Під час розмови з Надією Степанівною, я запропонував їй зробити експеримент- піти в будь-яке відділення лікарні і спитати у пацієнтів, наскільки їх лікарня забезпечила ліками. Головний лікар одразу дала згоду, і ми направились в пульмонологічне відділення, в якому мені самому довелось кілька разів лікуватися, і я маю свою думку та досвід на рахунок забезпечення медикаментами…

Почали з хоспісу, де зараз знаходяться троє пацієнтів, один з яких відмовився від будь-яких коментарів ( треба розуміти, що тут лежать хворі з невиліковними діагнозами), одна жінка розповіла, що її забезпечують майже всім, крім деяких мазей. Відмітила уважність медичного персоналу, який блискавично реагує на всі потреби хворих, за що вона їм дуже вдячна, третій пацієнт теж відмовився коментувати, але його жінка підтвердила майже стовідсоткове запезпечення хоспісу ліками.

Більшість пацієнтів з якими ми поспілкувалися підтвердили, що лікарня забезпечує їх медикаментами відсотків на 40-50, все інше купують за власні кошти. Зауваження мали лише на якість їжі, наприклад , рисову кашу подеколи дають зварену на воді. Головний лікар виправдовується тим ,що на харчування одного хворого на добу, держава виділяє всього 11 гривень 70 копійок, тим паче під кінець року вже майже всі кошти використано.

Це ж підтвердила і завідуюча пульмонологічним відділенням Мирослава Іванівна Рябець, з якою ми поспілкувались і на тему медичного страхування.

З її слів, у такому форматі, чи проекті, в якому зараз пропонується страхова медицина – порядку не буде. Ті, хто буде мати страховий поліс буде захищений, а що буде з тими, хто не буде мати на поліс грошей? Тому для того, щоб людина могла оплатити страховку, її спочатку потрібно забезпечити роботою і гідною заробітною платою, інакше у нас нічого не вийде.

У підсумку нашого “експерименту”, і свого ( і не тільки) досвіду як пацієнта , я зрозумів: якщо у пацієнта є гроші- він більшість ліків буде купувати у аптеці, якщо ж він малозабезпечений, а такий приклад був , лікарня повністю його забезпечить усіма медикаментами. Тож маємо два варіанти- або ніколи не хворіти, або бути багатими, але такого, як відомо, не буває…

Олександ Костьо

Севлюш Інфо