Митці Виноградова провели дискусію

 

Як і було анонсовано у Виноградові 28 листопада у виставковому залі”Імпасто” відбулась дискусія за участі місцевих митців,яких турбує доля України.Таку ось думку і бачення всієї ситуації висловлює одна з учасниць дискусії,поєтеса Світлана Кедик:

Маленька мініатюра маленького Євромайдану у Виноградові, в мистецьких стінах «Імпасто», з надією розчинити рамки в безмежжі віри у теперішнє майбуття.
У кулуарах людської особистості проходять найпотужніші дискути на тему власного «Я». І можливо хтось таки цими днями відкрив у собі справжню залу амбіцій, мрій, думок та дій їх втілення. Але те у що вірю я насправді далеке від релігії, адже політика це певна релігія побудована на моральних принципах ватажка, принципи котрого встановлені соціальним статусом. Певно тому, споконвіку, між народом та владою величезна прірва, бо у нас різні поняття… 
Досить. Досить жити за поняттями, краще – за Законом. За тим Законом, що стоїть над усіма – Любов. І як би це не було дивно, та саме цей закон уміщує в собі критерії особистості. 
Бо думаю, що вибір можливий для нас в будь-який момент, до тих пір, поки живемо. Але при цьому немає ніякої жертви. Існує вибір, а все інше відпадає. Враховуючи наявні умови буття, свої властивості, життєвий досвід людства необхідно постійно піднімати планку вибору, щоб бути… вільним, щоб не стояти на місці у своєму розвитку, щоб рухатися вперед. Туди, де усвідомлюєш два важливих вибори в житті: прийняти обставини такі, якими вони є, або прийняти на себе відповідальність за їх зміни. Бо складніше не зробити вибір, а прийняти його для себе. Та виходить так, що дуже часто ми вибираємо не з того, що хочемо мати, а з того, що боїмося втратити. Дивно, адже свобода вибору перейшла людині у спадок від Творця, де вільний вибір – основа розвитку особистості. Тому відверто і впевнено кажу – неправда, що долю країни вирішує маса – більшість людей. Долю країни вирішує вибір кожної окремо взятої людини. Людини з власними мріями, амбіціями, вірою в майбуття. Майбуття зумовлене не політичною партією, не кольором прапорця, а людським сумлінням. Сумління це те, що не можна купити. З рештою не випадковість визначає долю країни, а вибір. У людини немає іншого вибору – вона завжди повинна бути Людиною.

В кінці обговорень,кожен мав змогу написати своє побажання,чи мрію,у якій державі хоче жити,чи куди нам рухатися на імпровізованій карті Європи.

 

Севлюш Інфо