Міська рада Виноградова програла черговий суд у Виноградові та у Києві

Якщо через декілька років він напише заяву про повідомлення під яким номером він перебуває у вказаній черзі на земельну ділянку, то отримує гарний сюрприз: «Ведення черговості на отримання земельних ділянок не передбачено чинним законодавством».

Ось так! Земельна черга це «черговий блеф» і ніхто не отримає жодної землі від міської ради, можна заяви не писати.

Виникає слушне запитання, які-такі ділянки виділяли протягом 2009-2014 років (а їх рівно 3000)? Можливо не потрібно писати заяви? Може суть в тому, що винні заяви, або спосіб їх написання?

Як виявилось земельної черги не існує, але її можна сформувати самому. Беремо всі заяви на виділення земельних ділянок, беремо всі рішення про надання землі чи відмову у наданні ділянок і ставимо порядковий номер по даті надходження. Для цього потрібно, власне, заяви і рішення. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» всі рішення міської ради повинні бути опубліковані на веб-сайті ради.

Відвідуємо сайт нашої міської ради…, а там цих рішень не існує.

Пшеницька Галина вирішила самостійно витребувати від міськради вказані документи і надати громаді доступ до них. Проте отримала відмову!

Подаючи позов до суду, Пшеницька Галина просила суд зобов’язати міську раду надати копії заяв громадян щодо надання земельних ділянок у приватну власність за період з 01.01.2009 року по 01.01.2014 року із земель комунальної власності та надати копії рішень Виноградівської міської ради за результатами розгляду заяв громадян щодо надання/відмови у наданні земельної ділянки у власність за період з 01.01.2009 року по 01.01.2014 року із земель комунальної власності.

На перший погляд заявниця просить надати те, що й так повинно бути на веб-сайті (проте з невідомих причин цього не має). Однак, впродовж року ця справа стала предметом численних спекуляцій, неконструктивної критики, незаконних рішень та судових тяганин.

Спочатку Виноградівський районний суд відмовив Пшеницькій Г. у задоволенні позову. Таким же чином поступив і Львівський суд, відхиливши апеляційну скаргу позивачки. Цього року Вищий адміністративний суд повернув «правову стрілку» в цілком іншу сторону, скасувавши при цьому всі попередні рішення, давши вказівки і направивши справу для нового повторного розгляду справи.

У Виноградівському районному суді справа неодноразово відкладувалась: спочатку не прийшла міська рада в суд, потім треті особи вирішили вступити в справу, потім ці особи просили суд ознайомитись зі справою, потім адвокат третіх осіб Резуненко Олександр просив суд відкласти, оскільки був зайнятий в іншій справі в Ужгороді.

І ось, нарешті в понеділок 06 липня 2015 року до суду прибули всі учасники спору. В бурних дебатах Резуненко О. неодноразово наголошував на тому, що Пшеницька Г. зареєстрована в Ужгороді, а тому жодного відношення до Виноградова не має. У відповідь дано чітку відповідь «Закон про публічну інформацію не розрізняє запитувачів по територіальному принципу».

Звинувачення в сторону позивачки полягали в тому, що Пшеницька Г. «своїми діями ставить під загрозу конституційний порядок та лад у Державі», адже опубліковувати рішення міськради має право тільки міськрада. На запитання «що робити, якщо міська рада злісно не виконує свої обов’язки щодо публічності своїх рішень» ґрунтовну відповідь в судовому засіданні не вдалось почути.

Оглядали стан публічності і в інших районах області. Наводилися приклади з веб-сайтів Берегова, Хуста, Ужгорода, в яких не існує необхідність судитися із радами, оскільки всі рішення опубліковані завчасно в мережі Інтернет.

Суддя виходить до нарадчої кімнати, після чого оголошує рішення «Позов Пшеницької Г.В. задовольнити повністю, зобов’язати міську раду надати запитувану інформацію, зобов’язати міську раду подати до суду звіт про виконання судового рішення!».

Чергова перемога для громади, яка весь цей час жила без жодної черги.

Очевидно, що міська рада буде оскаржувати рішення до Львова, але навряд чи зможе Львів повторно стати на граблі правосуддя, після того, як суд в Києві скасував усі їхні рішення по публічній інформації.

Це не єдина справа проти міської ради по публічній інформації. Дві справи за позовом Майдану також виграні на рівні Києва. Проте мер не поспішає виконувати рішення судів.

30 червня 2015 року старший виконавець відділу примусового виконання в Ужгороді відкрив виконавче провадження проти міської ради і надав їм строк для добровільного виконання рішення суду до … понеділка 06.07.2015 року. Рішення так і не виконано.

Що далі? Скарги, кримінали, затягування?

Незрозуміло, чому мер та місцеві депутати настільки проти публічності?

Чому громаду «водять за ніс» чергами, відписками та відмовами?

Невже для нас не достатньо красивого фонтану, торгових центрів та оновленого паркану на Стадіоні?

Неможливість протистояти системі в політичному, чи будь-якому іншому плані віднаходить себе у народній творчості. І, може, вже завтра дана ситуація стане імпульсом для виникнення анекдотів.

Неможливих речей не буває, бо перспектива справедливості, в ідеалі, лежить у площині не тільки наших прагнень, а й праві доводити суть істини. Хіба можна приховати сонце вдень, а місяць – вночі?

Можливо, саме сміх над собою затребуваний не тільки неможливістю змінити систему, а й здатністю пересічних людей бачити очевидні речі, робити відповідні висновки, врешті-решт – думати та аналізувати… над усім іншим нехай клопочеться Найвищий Небесний Суддя.

Можете собі уявити, який вплив міськрада має на ЗМІ (але не всі) якщо ця стаття провисіла на сайті Виноградів Нювз лише три години, а потім враз зникла, хоча власник сайту аж із Тячева?

Додамо, що міськрада програла остаточно суд і в Києві, про що ви можете прочитати у газеті Севлюш Інфо (тільки у газеті) яка зараз ще є у кіосках у Виноградові. Все цікаве тільки починається…

“Виноградівські Вогні”