Чи є “бЕндерівці” у Виноградові з”ясовували гості з Краматорська(Фото,відео)

На Великодні свята у Виноградові провели шість незабутніх днів гості з міста Краматорська Донецької області,які приїхали до нас на запрошення директора Виноградівської ДЮСШ Боршоша Івана Івановича. Акція мала назву- «Єдина країна – Единая страна»,а основною метою було ознайомлення гостей з нашим побутом,культурними та релігійними традиціями.

Другорядною метою,але мабуть найважливішою було розвінчання міфу про “бендерівців” що “ненавидять” російськомовних мешканців зі сходу України.Ми хотіли дізнатися від туристів,що вони думають про нас,які їхні враження від всього побаченого тут у сонячному Закарпатті…

Наша зустріч відбулась на території санаторію “Теплиця”,де проживали (а точніше лише ночували) наші гості-краматорці.

Перший наш співрозмовник-Леончук Віктор Володимирович,старший тренер збірної греко-римської боротьби міста Краматорськ.

-Я вже не вперше тут у Виноградові,приїжджав декілька разів на змагання. Та коли Іван Іванович Боршош запросив мене та дітей з батьками, щоб провести змагання і одночасно показати історію вашого краю про яку ми (як виявилося)не знали взагалі,я одразу погодився.По моєму, у нього не просто все вдалося,а вдалося все настільки прекрасно,що можу сказати я очікував багато, але вдалося ще краще ніж очікував.

Сім”я Работнікових,2 дітей:

-Чи боялися ви їхати до нас у Закарпаття?…

-Ні,зовсім ні .Ми особисто ніколи й не були налаштовані вороже до Західної України,адже в принципі всюди є й хороші люди і погані,ми не піддаємося на пропаганду про “бандеровців”,що тут “ріжуть”дітей і все таке…

-Які відмінності ви помітили як кажуть “неозброєним оком”?…

-Основне що кинулося у вічі,це те,що тут більше збереглися народні і християнські традиції,відкритість і щирість місцевих мешканців,що проявляється у гостинності,бажанні допомогти у будь-якій життєвій ситуації.У нас( на Донбасі-ред) на рахунок цього люди більш “зажаті”.

За всі шість днів перебування тут,ми не відчули навіть натяку на агресію щодо нас,не було жодного епізоду хамства або ще щось.

-Чи не відчули ви,що це було якось показово?…

-Ні-ні,показову щирість неможливо “зіграти”,ми б це відчули одразу!

Своє слово додає Боршош І.І

– Коли я зустрічав їх на вокзалі,одразу попередив,що ми тут не будемо “кічувати” чи ще якось “випендрюватися”,а покажемо, як ми живемо кожен день, по-справжньому, без прикрас!

– У Івана Івановича вийшло це на вищому рівні!- щиро сміючись продовжують наші співрозмовники.
Особливо вразила ваша природа,адже у нас ще можна сказати зима,бруньки тільки-тільки розпускаються,а тут все цвіте,дерева вже з листям давно,ці гори прекрасні,тепло і краса!

У нас теж є своя природа,(не така як тут, правда)ми теж любимо свій край,але відчувається велика різниця у всьому.Це важко пояснити.Можливо це все від ставлення самих людей до свого краю,до природи.Можливо ми(східняки) ще не зовсім самоідентифікувалися хто ми є,чи українці чи росіяни,але знаю одне-ми маємо жити у цілісній і нероздільній державі!!!

Дуже вразило як тут відносяться до збереження релігійних традицій,адже ми бачили дуже багато людей на освяченні пасок у церкві. Вражає ваша терпимість до різних релігій,що видно по храмах,яких у вас досить багато і всі різних конфесій.У нас,наприклад,переважно церкви московського патріархату,є лише одна капличка римо-католиків і то з нею не зовсім по людськи іноді обходяться…

Для порівняння можемо розповісти про одну церкву в берегівському районі,де ми були з екскурсією,яку побудували в кінці 90-тих років дві різні конфесії,як нам пояснили для економії коштів,у якій відправляють службу спочатку одні прихожани,а потім приходять інші.Там навіть престол пересувний, для кожної конфесії свій.Оце нас найбільше вразило,для нас це велике відкриття було.
Пам”ятаю як у нас одного часу хотіли побудувати церкву київського патріархату,то піднявся такий шум,розборки між бабками і все таке,що так нічого з того і не вийшло.А тут живуть такі різні національності,і всі якось уживаються разом…

Звернення донетчан до жителів східної України:

Олександр Костьо

Севлюш Інфо