Час перезавантаження свідомості

• Виноградів
• 16:30 | 14.12.2013

Сьогодні зникає структура влади лишається єдине джерело державного устрою і це є МОРАЛЬ. Особисто для мене цими днями Майдан народжує нову генерацію. І як би не плювалися матеріалісти, називаючи сьогоднішні події в Україні гарно написаним сценарієм чергової політичної вистави, вони не взмозі змінити плину рокової події – настав час нового покоління. І ніяка особа вбачаюча в собі кукловода чи геніального драматурга не перепише рядки викарбовані Еволюцією.

Сотні тисяч людей це маленькі, але такі значущі краплини патріотизму, краплини віри хай навіть і в «театр», хай «ляльковий», але таки з казковим закінченням. Бо єдиний багаж з яким фони пішли не проти когось, а за СЕБЕ то є оптимізм, спокій та рівновага. То є звичайна людська усмішка, гордість один за одного, за народ частиною якого є ти сам. І мені приємно усвідомлювати жар Добра у романтичних вечорах при розпалених діжках… Приємно черпати живу Надію, Віру та Любов. І не важливо в скількох серцях, важливо, що Живі. Живі емоції, Живі думки, Живе спілкування, Жива спільність, Живе єднання “святого” і “грішного”. Де святістю є юна та наївна НАЦІЯ, але саме наївність надає їй невимовної тонкості і прозорості в грайливому блиску очей юнок та юнаків, в твердій руці молоді, впевненій ході старшого покоління та мудрому слові старців. А грішність – у трепеті жити достойно залишаючись ЛЮДИНОЮ незважаючи ні нащо. І нехай навіть це тільки «спектакль», але декорації неймовірні. Неймовірні репетиції в кулуарах людських сподівань, тих котрі вірять, що єдиний кукловод, який тягне за ниточки це є ти сам. Бо лише так одного дня таки створиш реальну сцену не на зло матералістам, а в задоволення собі та тим романтичним героям, котрі прагнуть грати найщиріші, найвідвертіші ролі.

З рештою, будь яка релігія побудована на вірі так, як і політика – на ідеоології сильних світу цього. А сильний той, хто не боїться творити справу в успіх якої вірить. І мені дійсно невимовно радісно казати – Слава Україні! Героям Слава!

Власне, спонукало мене до написання роздуму навіть не погляди окремих осіб що до бізнес-плану на ЄвроМайдані в бік особистої корисливості, а таки поняття закону в загальному. Чи дійсно актуальний «узаконений закон» Української Конституції?Французький письменник та філософ М.Монтень писав, що нещастя одного є вигодою іншого.

Ідеолог лібералізму Г.Спенсер вважав, що право мусить брати до уваги й інстинкти людини. Суспільні інтереси є переважно індивідуальними, їх неможливо пізнати апріорно на перспективу багатьох поколінь. Тому конституція має враховувати в собі не тільки аспекти людської поведінки, але й стирати межі раціоналізму.

Ч.Беккаріа – італьянський мислитель підкреслював, що сталою рисою суспільства є його нестабільність, динамізм і, як наслідок, певна мінливість образу справедливого. Але існують пошуки форм, які не мають заперечувати розвитку особистості, таким чином зберігаються та втілюються ідеї суспільства і це є головним завданням конституціоналізму.

Тільки індивідуальна свобода кожної людини здатна створити цілісну структуру спільноти, і це є основою благоустрою будь якої держави та світу в цілому.

Але чогось стрімкий потік прогресуючої людини не дивує раціональністю. Бо й досі Конституція України спирається на марксистські уявлення про суспільство вимальовуючи вектор владними мужами, котрі беруть на себе авторство закону, але не беруть на себе відповідальності наслідків життя українців за узаконеною інструкцією. Інструкцією яку з плином часу треба відкореговувати бо суспільна раціональність губиться у пережитих роках і завжди той чи інший період спрямований не істинним правом на життя і свободу народу, а на «режим благоустрою однієї особи».

Тоді для чого і кого вводити в Конституцію ідеалістичні доктрини?

Якщо права, свободи людини грубо порушуються. А Конституцій ні статті стають відлунням пафосу та узаконеної несправедливості діючої влади. З вуст з якої звучать наче насмішка. Я наведу декілька, як на мене разючих:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 17. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян …

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей,та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність…

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних

закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 104.

Президент України складає таку присягу:

«Я, (ім’я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

І ось нарешті вичитуючи Конституцію я дійшла до тої миті гаранту де людина складає присягу на вірність Україні.

Ви знаєте, особисто для себе усі Конституційні права замінюю єдиним законом – Совість. І врешті починаю думати, що громадську мораль варто лишити поза державним законом бо вона таки узаконена людськістю не як поняттям, а як верховенством особистого вибору. Бо в першу чергу кожен з нас складає присягу перед власним сумлінням. Принаймні я надіюсь на це і вірю, що настав час не перезавантаження влади в державі, а саме настав час переформатування людської ментальності, людського світосприйняття, час що змінює епоху бо ми направду робимо квантовий стрибок з новітньо-техногенної доби у морально-духовну. Адже людськість є нормою відносин між людьми. Це побудова суспільства де істиною є сумління, адже жодна людина ще не втекла і ніколи не втече від своєї совісті. Власне, сумління це і є конституція людини – права і норми закладені як першоджерело буття в загальному. Що кожного з нас вчить бути особистістю з чітко окресленою метою – наближення до Бога де суть земного життя то є виміряний шлях Віри, Надії, Любові. Тож живучи ми складаємо присягу на вірність Собі пізнаючи в собі Бога і себе – у Бозі.

Я вірю, що за багато тисяч років існування людини на Землі, Людина усвідомила, що єдина заповідь це не боязнь переступити через неї, а примирення Духу жити у Законі, а переступ його це і є найбільше покарання.

Не убий.

Не чужолож.

Не кради.

Не свідчи ложлоно на свого ближнього.

Не заздри і не пожадай блага іншого.

Не роби собі ідола…Зрештою, усе заперечення можна змінити ствердженням – ЛЮБИ.

Люби свій дім, свою країну, своїх співгромадян… світ у якому живеш.

Бо єдиний Закон ми віднаходимо далеко не в Конституційних правах людей тої чи іншої держави. А віднаходимо його в собі. Бо по суті користуємося єдиним вибором – годувати ненаситну утробу пристрастей і тваринних бажань або віднайти, прийти, і поєднатися з Творцем.

Власне, непохитна сила вибору породжує сильних і слабких світу цього.

Слабка людина «у Правді не встоїться, пристане до скотів нерозумних і стане подібною до них». А хто ким переможений, той тому й раб не здатний стримувати своєї похоті, вчиняючи перелюб з тваринними інстинктами. Насправді це провокація війни з собою. Йдучи в бій маєш право вбити ворога, але ні в якому разі не відібрати честь та гідність його оскільки твій ворог –людина в тобі створена на образ і подобу Божу. Звісно ти можеш вкрасти благо, але в ньому не буде милосердя та милостині, а лише чиясь власність. Та хіба честь і гідність ближнього дані йому від Творця зможуть виплекати твою честь?

Сильні світу цього плекають почуття Любові перебуваючи в фізичній утробі Творця – Всесвіті, мов Дитина, котра вчиться Любові через посередництво батьків, які заміняють для неї Бога. Вони люблять себе, люблять ближнього свого як самого себе, люблять свою Батьківщину, як матір та батька, люблять матір та батька як Бога, люблять Бога всім серцем своїм, всією душею своєю, всією милістю своєю.

Сильні світу цього малюють карту історії бо позаяк Добро непереможне Злом, і вірять – якщо Зло огорнути Любов’ю то воно обов’стане частиною Добра.

Саме так нова геренація України творить реальну сцену не на зло матералістам, а в задоволення собі та тим романтичним героям, котрі прагнуть грати найщиріші, найвідвертіші ролі.

Слава Україні! Героям Слава!                                          Світлана Кедик 

Севлюш Інфо