Хворий українець встигне тричі померти, доки до нього приїде “швидка”

76 відсотків хворих українців помирає, не діставшись до лікарні. Це офіційна статистика Мінохорони здоров’я. Щоб покращити ситуацію, уряд вдався до експерименту і затіяв медичну реформу у 4-х пілотних регіонах: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і самому Києві.

Від початку проекту минув уже рік. Кореспондент ТСН поїхала до різних сіл і порівняла, як швидко місцеві люди можуть викликати швидку допомогу. Місцем дослідження обрали Вінниччину: саме її посадовці найбільше хвалять у публічних виступах, йдеться у сюжеті ТСН.

У селі Леляки, що за півтора кілометри від Жмеринської районної лікарні спробували викликати швидку: “Шановний абоненте, на жаль, з’єднання з даною службою технічно неможливе”. Інший мобільний оператор “не ловить” взагалі. У селі Щученці, що в 15 кілометрах від райцентру, ситуація повторюється.

Пан Олександр інвалід першої групи, переніс два інфаркти. Дідусь постійно має бути під наглядом лікарів і зараз почувається зле. Мобільний номер 103 зараз був би дуже доречним. Дідусь знає, де стаціонарний телефон – єдиний на все село – в медпункті. Але скористатися ним він не може: медпункт зачинений. Виявляється, лікар працює з 9 до 15, в інший час людям радять просто не хворіти. Єдиний номер порятунку для пана Олександра – це телефон доньки.

З хати викликати швидку неможливо, бо елементарно немає зв’язку – доводиться виходити в поле. Зв’язок з’являється тільки через 800 метрів! На щастя, навіть коли немає ТСН, у пана Олександра є дружина. Якщо припустити, що бабуся рухається зі швидкістю 2 км на годину, 800 метрів вона долатиме близько 20-ти хвилин. Тобто, щоб урятувати людину, за нормативами, швидка вже має бути тут.

Коли нарешті додзвонились у швидку, журналістам порадили телефонувати до іншого диспетчера. Вже звідти швидка погоджується приїхати, але не до хати, а лише до центру села. Пообіцяли бути через півгодини. З райцентру до пам’ятника добралася за 12 хвилин. Щоправда, ледве не розбили машину на ямах. Швидка їде втричі довше – 15 кілометрів за 36 хвилин. Загалом, із продзвоном і часом, який бабуся йтиме до точки зв’язку – година і одна хвилина. За стандартами МОЗу, пацієнт уже міг померти тричі.

У МОЗі про те, що швидка не встигає до “реформованих” сіл знають, але кількість бригад не збільшуватимуть, бо це – норма, встановлена ще за радянських часів: одна машина на 13 тисяч жителів. Не встигають же машини, на думку МОЗу, бо досі не створили диспетчерських, які б розподіляли дзвінки.