Легендарному батончику з Угорщини виповнюється 50 років

Цей батончик неодмінно прийдеться до смаку і дітям, і дорослим. На Закарпатті часто так і говорять, коли хтось їде до сусідньої країни: “Але не забуть про Туро Руді!” Але мало хто знає про історію цього продукту, який наступного року святкуватиме свій 5-річний ювілей.

Як повідомляє нині сайт заводу-виробника, історія Туро Руді починається з 1954 року, коли три угорця, фахівці молочної сфери Імре Тако, Ференц Кеттінг та Жолт Борка здійснили двотижневу поїздку до Радянського Союзу, «для вивчення соціалістичної молочної промисловості».

На одному з заводів вони побачили продукт, який тепер можна розглядати як пращура сучасного Туро Руді. Він був круглої форми, виготовлений з сирних сумішей, підсолоджений і вкритий шоколадом. Називався цей продукт за різними даними “сирний міньйон” або “глазурований сирок”. У будь якому разі його смак припав до душі угорцям, які вирішили розробити власну подібну продукцію в себе на батьківщині.  

Після повернення додому фахівці підготували доповідь і розмістили його на сторінках «Молочного вісника». Серед іншого в цій доповіді згадувався також новий продукт з сиру.

Однак реалізувати ідею на практиці виявилося не легко. Лише у 1960-х роках молочний комбінат в районі Ержебетварош (Будапешт) почав розробляти свій аналог радянських глазурованих сирків.

Розробити новий продукт доручили Рудольфу Мандевілю та його невеликій команді. А роботу з організації дизайну та рекламної компанії очолив один з молодих викладачів Будапештського технічного університету Шандор Клейн. Зокрема відому тепер плямисту обгортку з червоними кульками на білому фоні розробили студенти інституту прикладних мистецтв. А з назвою для сирка в шоколаді ніяк не виходило. Клейн консультувався з декількома фахівцями, такими як Бела Раднай, з рекламниками та психологами, але жодна назва його не влаштувала. Тоді вирішив назвати батончик просто Туро Руді. 

Туро – це сир (творог), а Руді – скорочено від імені організатора проекту Рудольфа.

Утім ця назва мало не викликали великий скандал. Справу у тім, що в ній фахівці з рекламної психології угледіли мало не порнографічний зміст. Справа у тім, що угорське слово rúd означає «стрижень».

Керівник відділу реклами профільної газети сповістив директора Молочного заводу у Будапешті листом, де йшлося про те, що «цей продукт так називати аморально, і не можна допустити його рекламу на сторінках газети».

Але пан Клейн зміг наполягти на своїй версії. Хоча і з гумором зазначив, що сирок «виробляти не складно, але набагато важче продавати». За свою роботу він отримав 10 тисяч форинтів преміальних. 

Промислове виробництво сирних сирків в шоколаді почалося в 1968 році. Спочатку спробували налагодити лінію на молочному заводі у Ержебетвароші, але згодом перенесено в район Саболч, де були більш підходящі технологічні умови. Перший станок-автомат, який виготовляв Туро Руді розібрали та перевезли з Будапешту в Ніредьгазу. Цікаво, що він був виготовлений з дерев’яних деталей.

Тестування тривало кілька тижнів. Однак з’ясувалося, що на місці не вистачає кількох необхідних компонентів, зокрема, жирних кислот. Тому лінію знову розібрали та перевезли у містечко Матезалка, що, до речі, знаходиться біля кордону з Україною.

Там поруч була молочна ферма і залізнична станція. На початку весь процес відбувався у двох кімнатах. Зокрема тут була розташована спеціальна машина для виробництва сиру відповідної консистенції. Вона вміщала 10.000 літрів продукту.

На початку виробництва тут працювало 25 чоловік, які нарізали батончики у три зміни. Лише 20 серпня 1970 року виробництво перевели у приміщення нового заводу. Однак справжня велика лінія та окрема фабрика з виготовлення “Туро Руді” відкрилася лише у 1980-х роках. А сьогодні на заводі в Матезалці працює 240 робітників.

До речі, на початку продукт мав дуже обмежений строк зберігання – всього 3 дні, при чому один день був необхідний для логістики (доставки з підприємства до магазинів).

Однак, незважаючи на те, що умови охолодження тоді були примітивними, а продукт швидко псувався, в магазинах Туро Руді став на довго дефіцитним товаром. Його купували за лічені хвилини. На початку батончик продавався лише у області Саболч, потім дістався столиці, і лише згодом потрапив на захід країни.

У 1981 році, коли популярність Туро Руді вже була шаленою, виробництво розгортають також у містечку Нодьбангедь. Сюди привезли спеціальну машину з шоколадної фабрики “Szerencsi”. Вона мала 12-труб, звідки з’являлися готові батончики. З часом технологи розробили Туро Руді, який вже мав термін зберігання 14 днів.

На початку основним продуктом був звичайний Туру Руді, але з часом розроблено багато варіантів, з різними смаками. Першим експериментальним вийшов батончик з додаванням горіхів та арахісу. Тепер різновидів є багато, з різними джемами та наповнювачами, однак найпопулярнішим залишається Natur Turo Rudi, просто солодкий сирок у шоколаді.

Назву Туро Руді було запатентовано. Після зміни соціалістичного режиму та приватизації право на патент був продано компаніям Friesland і Danone. Після цього угорський Руді став крокувати світом, щоправда під різними іменами. Наприклад, у Польщі  має назву Danio Batonik, у Румунії та Словаччині Dots. З 2006 року Туро Руді з’являється на полицях супермаркетів у Італії та Іспанії, де також мав успіх.

В Угорщині справжні Туро Руді випускає компанія Pöttyös, але існують схожі аналоги, однак без слова Руді (це суворо заборонено і охороняється законом).

За 45 років з початку виробництва було виготовлено понад п’ять мільярдів штук Туро Руді! Хтось підрахував, що якщо з’єднати всі виготовлені упаковки, то вони 15 разів обгорнуть земну кулю.

Наступного року легендарному батончику виповнюється півстоліття. Він і надалі залишається серед улюблених ласощів для дітей та дорослих.  

До речі, в Україні теж випускають подібну продукцію, але вона чомусь не стала такою масовою та популярною. Можливо справа у тому, що «Туро Руді» – це не просто бренд, а ще й у багатьох викликає певну ностальгію за часами дитинства, які так швидко промайнули…