А пам’ятаєш… лиш недавно

• Різне
• 20:30 | 23.02.2014

Вірш про людей, які байдуже ставляться до всього, що відбуваєтся в державі і на майдані.Вірш написала студентка УЖНУ з Великого Березного Вікторія Пекар.

А пам’ятаєш… лиш недавно
За гроші ти продавсь банально
Так, взявши мізер. На коліна
бандит тебе поставив “смірна”

Нічого тебе зовсім не турбує. Живеш як жив
Хоч у країні й смерть лютує
Радієш ти від фрази “Класно! Пар немає”
А в той момент в твоїй душі моральне, мабуть, все вмирає..

А скільки ти разів казав..
що хочеш добре жити?
І скаржився, що скоро сесія чи суд
Прийдеться добрим хабарем все ж підмастити

Твої батьки, і дядько й тітка
Мабуть давно уже в Італії на заробітках
Та й ти не в особливому секреті вже тримаєш
Що, при можливості, ти також звідси відпливаєш

Ти кажеш тут погано
Й, руки склавши, усівся на дивані чим покраще
У тебе зараз мега-завдання
Новинам свою критику надати без знання

Я хочу дуже знати: як смієш ти на когось нарікати?
Людей, що на Майдані єхидно обмовляти?
Питати “Для чого терористам тим бруківку Києва ламати
і бідний беркут так коктейлями лякати?”

Не хочу зі зневагою казати,
Але якщо одного дня,
Твоя дитина буде так вмирати
То ти не думай винного найти
А краще йди, подумай і збагни
Для чого, свого часу, ти
Накази, чуючи, убивці, дати в згоду знак
Собі за відповідь обрав ти саме “так”

Не знаю чи судилося тобі чи ні
Правдоньку знати хоча б тоді
Пізнати, що твоя сестра і брат
Пролили кров свою не просто так

Зробили це вони для того, щоби ти і я
Спокійно спали до рання
Для того, щоби ти і я
Не знали, що таке бандицькая брехня

Для того, щоб цвіла моя
поранена земля

А та орда, її, що катувала
Навік упала…