Мiнiстр культури України роздає державнi нагороди своїм родичам

Такою новиною у нашiй країнi мало кого здивуєш. Iншi ж узагалi землi та маєтки крадуть… Але наша iсторiя не про це. Вона про те, як уже й родичi українських можновладцiв поповнюють армiю нахаб, котрi забувають про совiсть i використовують родиннi зв’язки.

…22 серпня 2011 року мiнiстровi культури Михайлу Кулиняку надiйшов офiцiйний лист вiд Дрогобицької районної державної адмiнiстрацiї, що на Львiвщинi.

Змiст листа, копiя якого є у нашiй редакцiї, простий: “Просимо Вас нагородити грамотами Мiнiстерства культури України керiвникiв установ Дрогобицького району, якi беруть активну участь в пiдготовцi до вiдзначення 155-ї рiчницi вiд дня народження Iвана Франка”. Пiсля цього йде перелiк людей, яких треба нагородити. Першою у цьому списку стоїть Гайдук Галина Андрiївна — заступник голови Дрогобицької РДА.

“I що тут такого?” — спитаєте ви. Та все б нiчого, якби не кiлька цiкавих фактiв. Перше: лист пiдписаний аж нiяк не головою РДА, що було б логiчно, адже вiн — керiвник району, панi Гайдук — його пiдлегла, i саме керiвник
має оцiнювати роботу своїх пiдлеглих. Та цей лист пiдписаний… Галиною Андрiївною.

Чому ж заступник насмiлилася оминути свого керiвника i випрошувати нагороду для себе аж у мiнiстра? Чи наважився б на це заступник голови якоїсь iншої районної адмiнiстрацiї? Навряд чи. А от панi Гайдук наважилася. Чому? Вiдповiдь проста: Галина Андрiївна Гайдук, дiвоче прiзвище якої Кулиняк, є рiдною сестрою мiнiстра культури Михайла Андрiйовича Кулиняка, вихiдця iз Дрогобиччини…

Як повiвся у цьому випадку мiнiстр? Що переважило: прохання родички чи обов’язок перед Батькiвщиною? А може, високопосадовець злякався Закону України “Про засади запобiгання i протидiї корупцiї”, який забороняє
використання родинних зв’язкiв для просування по службi? Аж нiяк! Закони в нашiй країнi пишуть для бiдних на грошi та зв’язки, а не для мiнiстрiв.

Михайло Кулиняк прохання рiдної сестри задовольнив. Ба бiльше, вiн не дав їй грамоти Мiнiстерства культури, а випросив нагороду вiд Верховної Ради України (що значно почеснiше). I розпорядження ВР про цю грамоту… “на
пiдставi клопотання Мiнiстерства культури України” з’явилося через три днi(!) пiсля офiцiйного листа сестри високопосадовця до свого брата.

Галина Андрiївна отримала Почесну грамоту Верховної Ради України за “вагомий особистий внесок у соцiально-економiчний та культурний розвиток району та вагомi досягнення у професiйнiй дiяльностi”. Шкода лише, що
колеги мiнiстра культури з парламенту не видають грамот “За скромнiсть” або за “Впливову рiдню”.

Сама ж сестра мiнiстра культурою виховання похвалитися не може. Погодившись спiлкуватися iз журналiсткою
“Експресу”, вона, почувши питання, крикнула у слухавку: “Грамотою Мiнiстерства культури не було нагороджено. Як вам iще казати! У мене нарада! Все!”. Пiсля цього жiнка кинула слухавку. А навiть маленькi дiти знають, що, за правилами етикету, прощатися при розмовi має той, хто телефонує.

До речi, сама грамота, яку отримала панi Гайдук за клопотанням свого брата-мiнiстра, начебто нiякої матерiальної цiнностi не має. Та лише у непоiнформованих може скластися таке хибне враження. Як нам пояснили кадровики, подiбна грамота — крок до присвоєння звання заслуженого працiвника, що вже дозволяє
отримувати доплату до офiцiйної зарплати. А там дивишся — i звання Героя України дадуть. I знайдуть, за що дати.

А справжнi герої, якi вiддано i тихо працюють на благо своєї країни, помиратимуть на мiзерну пенсiю так нiкому й не вiдомими. I все лише тому, що мають совiсть i не мають впливових родичiв-мiнiстрiв.

Оля ПIЛIЩУК

Експрес online