Севлюш.ІНФО

Switch to desktop Register Login

Незвичайна сім’я живе у Виноградові

Коли сивочолий чоловік виходить на вулицю з малими дітьми, які кличуть його татом, люди здивовано озираються

А він і справді їхній люблячий батько. 72-річний Янош Іванцо дуже тішиться своєю малечею. Перша донечка народилася, коли йому минуло 67, а третє дитя – саме у 72-й день його народження.

Циганка наворожила батьківство на старості

Янош Іванцо змалку жив у Виноградові, де мешкає чимало ромів. Тож коли хлопчаком ганяв м’яча, до нього підійшла стара циганка і вхопила за руку: «У молодості дітей в тебе не буде.

А на старості станеш багатодітним батьком». Ті слова з часом забулися.

Чоловік працював на швейній фабриці і одружився з жінкою, яка ростила дівчинку. Вона стала для Яноша Ласловича рідною. Та пізнати справжнє щастя батьківства замолоду, як і наворожила циганка, не довелося. З дружиною прожив 43 роки, але своїх дітей так і не мав. Важко переживав її смерть, думав, що і йому настав кінець, тож про одруження навіть не думав.

Жити одинаком – то не мед. Треба і їсти зготувати, і в квартирі прибрати. В усьому допомагала названа дочка. Її не накличешся, бо має свою сім’ю і дітей. Та через кілька років після смерті дружини чоловік зустрів Марину, молодшу аж на 31 рік.

– Вона прийшла до сусідів у гості, а я саме збирався білити, бо жінка вже спочила, і не було кого найняти, – згадує Янош Ласлович. – То вона мені допомогла. І приглянулась: така працьовита молода жіночка. Стали ми зустрічатися. Як і годиться, одружилися та повінчалися. Коли зустрів Марину, ніби й сам ожив…

Тесть молодший за зятя на вісім років

На той час Марина була розлученою, мала сина. Вона зізнається, що спочатку якось незручно було виходити з чоловіком на вулицю, бо люди дивилися скоса. Та тепер уже звикли. Рідні не противилися такому шлюбу, хоча Марині було лише 36, а її нареченому – 67. Донька Яноша була щаслива за названого батька: «Аби тобі було добре». Вона й тепер часто наві­дується у гості.

– Я від прийомної доньки правнуків уже маю. Вони такі, як мої Іванка та Іллюша! – сміється пан Янош.

– А я вже давно бабка, наші діти одногодки з моїми внуками, – усміхається Марина.

Її син теж не був проти цього шлюбу. Він має сім’ю, провідує маму і маленьких сестричок та братика не дуже часто, бо зайнятий. Маринин батько теж не відмовляв доньку від дивного заміжжя, хоча… молодший за зятя на цілих вісім років!

– Я його татом не кличу, – сміється Янош Ласлович. – Називаємо один одного по батькові. Він до нас часто приходить у гості, з внуками бавиться.

Доньку назвали на честь своїх мам

Коли Марина завагітніла, чоловік був на сьомому небі від щастя. Це ж у 67 років уперше мав стати татом! Ось тоді й згадав пророчі слова циганки. Тепер донечці Іванці дев’ять років, вона навчається у третьому класі. Другим народився синок Іллюша – хлопчик цього року пішов у перший клас. І найменшенька – донечка Маріанна, якій лише чотири рочки.

– Це найкращий подарунок на день народження за все життя, який мені зробила жінка Марина! – радіє Янош Ласлович. – Дочка народилася, як і я, 12 вересня. У той день мені було 72 роки. Маріанну назвали на честь двох бабок: моєї мами Марії і Марининої – Анни. Вони вже померли і не бачили внуків.

– Чи ще хочете дітей? – цікавлюся.

– Ой… – важко зітхає. – Треба цих виростити. Хто зна, скільки мені зосталося, бо та циганка, яка сказала, що я на старості стану багатодітним батьком, ще нагадала, що помру у 81 рік.

«Я багатий – мені є до кого йти»

Те, що Яношу Ласловичу у його віці треба вже правнуків бавити, дружину Марину не дуже тривожить. Вона розуміє, що чоловік навряд чи встигне поставити на ноги дітей. Але по-філософськи розмірковує: «І молоді люди, маючи сім’ї, вмирають». У їхній двокімнатній «хрущовці», звісно, тіснувато для трьох малих непосид. Коли вони приходять із садочка та зі школи, вдома такий шум і гам! Але гармидер не заважає і не дратує 76-річного тата.

– Що ви! – щиро дивується Янош Ласлович. – Коли вони бігають по квартирі, тільки душа радіє! І спокою мені не треба! Дивіться, кожен має свій комп’ютер, – показує на робочі столи своїх дітей. – Я їх вчу угорської мови, знаю ще трохи чеську, словацьку, польську. А говоримо українською, бо я не угорець, а підкарпатський русин.

– Раніше він нарікав, що йому спина болить, а тепер за дітьми забув, здоровіший став. За ті роки, що ми разом, Іванко мене жодного разу не образив, не насварив, – зізнається Марина. – Зовсім не відчуваю таку різницю у віці. Кращого чоловіка не уявляю!

– Ви знаєте, ми постійно разом, але у нас ще не було хоч півслова, щоб щось не так одне другому сказали, – усміхається Янош Ласлович.

Дивлячись на цю гарну сім’ю, на щасливого тата, на його діток, розумієш, що в цій оселі панує любов та злагода. Їм могли б позаздрити і молоді пари, і подружжя, які прожили не один десяток літ.

– Якось одна знайома питає: «Ну, як ти?» Кажу: «Добре, я тепер багатий!» Душевно багатий, бо не гроші, не машини головне, – сяє від щастя Янош Ласлович. – Мені є до кого йти, мене вдома чекають. Малий очі відкриє: «До тата». Хіба то не радість?

Олена ПАВЛЮК

Суспільно-політичне інтернет-видання "Севлюш Інфо" Е-mail для листування: sevlushredactor@gmail.com Е-mail з питань реклами: sevlushreklama@gmail.com Тел.: 0995395347 Інтернет-видання публікує матеріали за зміст яких відповідає автор. Рукописи не повертаються. За зміст рекламних матеріалів та приватних оголошень на сторінках газети відповідальність несе рекламодавець. Всі права захищені. Передрук можливий лише за наявності посилання.

Top Desktop version